Архитектура

Реставрація Хрещатика

Хрещатик був головною і найжвавішою вулицею центральної частини м.Києва, з звичайним поперечним профілем і звичайною одноманітною забудовою. Але роль Хрещатика як центральної вулиці міста не була відображена ні в архітектурі забудови, ні в планіровці. Не знаючи про існування Хрещатика, читач плану Києва не знайшов би в ньому центра міста. Він не читався в плані так, як читались центри багатьох міст, наприклад, Москви, Ленінграда, Харкова, Полтави, Калініна тощо. Дуже характерним було те, що всі великі і значущі архітектурні споруди за період радянської влади розташовувались так само, як і в старовину, – на високих місцях, максимально наближаючись до наддніпровських схилів, причому велика кількість обєктів була споруджена в районі Липок (будинок Ради Міністрів, Будинок Верховної Ради будинок та ін.).

Таким Хрещатик залишався до 19 вересня 1941р., тобто до тимчасової окупації Києва німецькими фашистами. За кілька днів Хрещатик і весь прилягаючий до нього центральний район, як і багато інших місць у Києві, було перетворено у суцільні руїни. Всі руйнування в післявоєнні часи списали на “німецько-фашистських загарбників”. Знадобились роки й роки, щоб встановити правду.
Наведемо рядки з книги київського міського голови доби окупації Леонтія Форостівського, виданої ним 1952р. в далекому Буенос-Айресі під назвою “Київ під ворожими окупаціями”. Одною з таких окупацій, що передувала німецькій 1941р автор вважав більшовицьку окупацію України й Києва 1920 – 1941рр. Отож:
“Большевики встановили міни в таких місцях:
а) в будинку колишнього Педагогічного музею (колишній будинок Центральної Ради, небезпечний для окупанта, хоча й вмістив у ньому свій Музей революції);
б) з будинку Оперного театру на Володимирській вулиці вийняли “ТНТ” вагою до 1 тони;
в) такі ж міни вийняли з будинків: Держбанку (Інститутська, 9) ЦК КП(б)У (Михайлівська), НКВД (Володимирська, 33), низки великих житлових будинків;
г) у Києво-Печерській Лаврі був мінований Успенський собор. Німці, що взяли Лавру під свій контроль, не квапилися Успенський Собор розмінувати, і його висаджено в повітря в листопаді 1941р.;
д) Собор св.Софії большевики теж плянували знищити.
Вивівши з ладу електропостачання міста, підпільники пустили поголос, що Київ почне вибухати, щойно знов піде струм, варто лиш буде будь-де увімкнути світло. “Окупанти не могли ввімкнути електричний струм, – подає “Life” у репортажі з Києва 3 листопада 1941р., – боячись тисяч мін довкола, які, вони знали, встановлені по всьому місту. Вони знайшли та знешкодили 10000 мін на запізниці, в музеях, готелях, на телеграфі, в складах. В одному лише музеї Леніна було сховано 3,5 тонни динаміту. Тоді вони ввімкнули електрику в кварталі тимчасово. Проте Київ вибухнув знову пять днів пізніше, ці невиявлені міни спрацювали по радіо або через годинниковий механізм. Нові пожежі тривали пять днів, зруйнувавши двадцять кварталів у серці Нового міста”.
Знову процитуємо Л. Форостівського:
“У місті залишився “актив”, призначений для диверсійної роботи, так звані “підпалювачі”, або “партизани”. Вони мали завдання організувати пожежі, вибухи в мінованих обєктах, терористичні акти над місцевим населенням і німецькою адміністрацією”.
І далі: “Плянуючи загарбання України для німців, німецьке військо ввійшло до Києва, не заподіявши йому ніяких пошкоджень. Тільки-но по Хрещатику проїхав невеличкий німецький загін, як у будинку №7, де містився Трамвайний трест, сталася пожежа. …З 20 до 23 вересня все йшло спокійно. 24 вересня приміщення штабу й комендатури вилетіли в повітря: загинуло багато німців, а ще більше киян. Почалися вибухи й пожежі в центральній частині Києва. За кілька днів пожежа набула величезних розмірів, бо для боротьби з нею не було засобів. Німці літаками доставили шланги, якими подавали воду на Хрещатик для боротьби з пожежею. “Партизани” проколювали й різали ці шланги, що лежали на вулиці без охорони. Зловлених на місці злочину підпалювачів й диверсантів тут же німці розстрілювали. Мешканці з будинків центральної частини були виселені й тиждень перебували під відкритим небом на площах, вулицях і на Володимирській гірці. Ці будинки ретельно охороняли німці і вони ж їх майже всі пограбували. Протягом півтора тижня пожежу ліквідували, а Хрещатик і центральна частина Києва перетворилася на суцільні руїни”.

Мой блог находят по следующим фразам

• проекти сучасної архітектури
• сучасні архітектори
• архітектурні стилі їх особливості
• Особливості архітектури Харкова радянського періоду
• Сучасна архітектура України
• Поняття архітектурного стилю.

Связанные записи

• Тенденции частной архитектуры Германии (0)
• Собор Саграда Фамилиа (0)
• Ресурсы (0)
• Проблемы современной архитектуры (0)
• Перші кроки академії архітектури УРСР (6)